Верховина, річка Чорний Черемош

Верховина: неповторні чудеса із серця Гуцульщини

Активне дозвілля на свіжому повітрі щороку все більше популяризується, особливо в Карпатах, де відпочинок залишається привабливим у кожну із пір року. Зима подарує туристам чудову можливість покататися на лижах і сноубордах, весна потішить вдалою риболовлею, літо привабить кінними прогулянками, зеленим туризмом, сплавом по гірських річках, поїздками на квадроциклах, а осінь тут завжди щедра на ягоди, гриби, лікарські рослини.

Але щоб відчути себе справжнім горянином і сповна насолодитися колоритною місцевістю, необхідно навідатися у самісіньке карпатське серце, Верховину.

Саме у Верховині досі можна почути справжню гуцульську говірку і помилуватися автентичною Гуцульщиною. При в'їзді у селище Ви зустрінете напис: «Жаб'є — столиця Гуцульщини». Так до 1962 р. називалася Верховина. Так називалася вона і в часи відвідин Іваном Франком, який дуже любив відпочивати тут, навідуючись майже щоліта впродовж майже двох десятків років для оздоровлення. Також неодноразово приїжджали сюди Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Марко Черемшина, Гнат Хоткевич. Побував у Жабйому і К. Станіславський разом з акторами Московського художнього театру.

Центральна частина смт Верховина

Центральна частина смт Верховина

Історичні відомості Верховини

Рік першої письмової згадки про Верховину — 1424. Раніше Жаб'є ділилося на Жаб'є-Ільці і Жаб'є-Слупійку. Також тут було чимало присілків: Волова, Красний Луг, Кривополе, Віпче, Ходак, Замагура. До адміністративної одиниці Жаб'я належали в різні періоди такі села як Дземброня, Бистрець, Топільче, Зелене, Буркут, Явірник.

Після першого поділу Польщі між Росією, Пруссією і Австрією в 1772 р., території сучасної Верховинщини увійшли до складу Австрії. Майнові розшарування, національний гніт, а також значна експлуація жителів гірських сіл спричиняли масові незадоволення селян. Стихійний протест населення відобразився у такій формі боротьби як опришківський рух. Чимало горян тоді подалися у загони Олекси Довбуша, Івана Пискливого, Григора Пинті, Івана Бойчука, Василя Баюрака. Також перша половина ХІХ ст. позначилася діяльністю в Жабйому та довколишніх селах опришків під очільництвом Мирона Штолюка. Масово скликалися віча — це була нова форма визвольного руху у кінці ХІХ століття.

Коли почалася Перша Cвітова війна, в Жабйому та довколишніх селах тривали бої між росіянами та австрійцями. Чимало гуцулів воювали в австрійській армії, особливо багато — в легіоні Українських Січових Стрільців.

Квітень 1920 року позначився селянським повстанням, яке назвали «Гуцульським повстанням». Його придушила польська влада, а його учасникам спорудили пам'ятний знак.

До складу Польщі Верховина входила з 1921 р. по 1939 р., а з 1962 року Жаб'є перейменували на Верховину.

Сьогодні Верховина є адміністративним центром Верховинського району та Верховинської районної ради. Розташовується населений пункт на березі Чорного Черемошу (головної водної артерії району, чи не найголовнішого центру водного туризму України), на висоті близько 620 м над рівнем моря. Відстань до Івано-Франківська становить 150 км, до Ворохтянської залізничної станції — 31 км.

Панорамний вид на Верховину

Панорама на Верховину

Кращі місця Верховинщини

Верховинщина по праву вважається краєм самобутньої культури та високої гостинності. Крім того, це екологічно чиста територія. Проте щедра Верховина не тільки на мальовничі пейзажі, але й на справжні карпатські чудеса.

Чудо перше. Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини

Вперше відкритий 18 лютого 1939 р. у Жабю-Ільцях, пропрацював до 1939 р. завдяки підтримці Жаб'ївського війта, етнографа Петра Шекерика-Доникового. Вдруге був відкритий у 2004 р., а у 2007 р. став філіалом обласного краєзнавчого музею. Сьогодні музей пропонує туристам оглянути два експозиційні та три виставкові зали. Гордістю музею вважають пару ляльок у деталізованому традиційному вбранні наречених. Ці експонати були подаровані сім'єю Ясельських, уродженців Жабйого, яких нелегка доля після Другої світової війни закинула аж до Лондона. Музейний фонд може похвалитися уламком метеориту, знайденого в річці Бистрець, церковними книгами реєстрації новонароджених у XVIII-ХІХ ст., періодикою, видрукованою на справжньому гуцульському діалекті, барткою часів Довбуша… Загалом у музеї зібралося понад тисячу експонатів і фонд постійно поповнюється.

Зазначимо, що Музей Гуцульщини цікавий не тільки своєю щедрою колекцією знахідок, адже він — не просто ще одне місце зібрання об'єктів культурної спадщини. З початку відкриття (лютий 1939 р.) на базі музею вченими проводилися неодноразові астрономічні дослідження, тому він виконував роль науково-дослідної бази Східних Карпат та Гуцульщини.

Верховинщина, Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини

Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини

Чудо друге. Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика

Ним володіє родина Кумликів, адже засновник музею помер. Родзинкою музею вважається велика колекція гуцульських музичних інструментів, якими можна не тільки помилуватися, але й послухати їхнє звучання (особливою увагоюу туристів користуються скрипки-довбанки, виготовлені із суцільного шматка дерева та трембіта, яка є символом Гуцульщини і усіх Карпат). Крім того, кожнісінька екскурсія тут — справжнє шоу, на якому можна послухати безліч історій із життя гуцулів, а також автентичні коломийки і пісні.

Чудо третє. Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»

Музей відкрили у 2000 році в хаті, де впродовж семи місяців проживав та працював режисер кінофільму «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов. Тут також бували й інші члени творчої фільмової групи: художник Георгій Якутович, оператор Юрій Іллєнко, актори Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова. Відвідувачам музею пропонують переглянути фільм та дізнатися історію його створення, ознайомитися з музейною експозицією, яка складається з речей, пов'язаних з фільмом. Особливої уваги заслуговує гугля — весільна сукняна свита, в яку був одягнений герой Івана Миколайчука, Іван. Також у музеї міститься автентичний гуцульський одяг і предмети побуту.

Верховинщина, Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»

Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»

Чудо четверте. Хата-ґражда

Знаходиться у присілку Заріччя (Жаб'євський Потік). Саме тут знімали художній фільм «Анничка». Ґражда вважається історико-архітектурною пам'яткою.

Чудо п'яте. Писаний Камінь

Справжня легенда в камені. Знаходиться неподалік села Буковець. Являє собою скупчення кам'яних брил завдовжки 100 м, а заввишки — близько 10 м. Своїми обрисами дещо схожий на зрізану піраміду. До сьогодні збереглися вирізьблені на скелі петрогліфи (гуцули називають їх «ревашами») — різноманітні хрести, кола, ромби, фігурки людей, які, за словами Б. Томенчука, археолога та доцента Прикарпатського університету, можуть датуватися язичницькою добою та періодом раннього християнства. Крім цих загадкових послань від наших пращурів, на скелі можна знайти написи «О. Кобилянська 1899», «В. Стефаник 1899». Дослідники стверджують, що сюди піднімалися також Іван Франко, Осип Маковей, Михайло Коцюбинський.

Існує припущення, що Писаний Камінь — це древнє святилище, на що вказують дев'ять округлих заглиблень у камені на вершині. Між чашами містяться понад тридцять символічних наскельних малюнків. Через це скеля вважається культовим місцем, а письмена на ній — підтвердженням легенди про джерело могутньої сили, яке дрімає під каменями.

Верховинщина, Писаний Камінь

Писаний Камінь

Чудо шосте. Озеро Марічейка

Високогірне озеро Карпат, розташоване у Чорногорському масиві, у межах Верховинського району, на висоті 1510 м над рівнем моря. Довжина цього озера складає 88 м, а ширина — 45 м. Форма озера видовжена, а береги низькі, вкриті осокою, довкола — ялинові та соснові ліси.

Існує легенда про те, що це озеро утворилося зі сліз одного чабана, який гірко тужив за своєю коханою Марічейкою, наплакавши цілісіньке озеро. Проте вода у водоймі холодна, чиста і прісна.
Зазвичай до Марічейки влаштовують одноденний похід або похід із ночівлею.

Верховинщина, озеро Марічейка

Озеро Марічейкка

Чудо сьоме. «Білий карпатський слон» — обсерваторія на г. Піп Іван

Це стара польська астрономічна і метеорологічна станція на г. Піп Іван (2028 м) побудована Варшавським університетом. Складалася із 43 приміщень і була відкрита в 1938 р. Обсерваторія вважалася архітектурним дивом — побудована на висоті понад два кілометри, віддалена на десятки кілометрів від найближчих населених пунктів, справжній замок на два поверхи зі східного боку і на п'ять поверхів із західного. Біля будівлі була вежа-ротонда зі спіральними сходами, мідним куполом, який автоматично розкривався (цей купол на гору доправляли частинами, кожна з них важила понад 950 кг). Товщина стін цокольного поверху перевищувала метр. Поляки назвали споруду «Білим слоном» — у 30-градусний мороз вона повністю покривалася шаром снігу та льоду, нагадуючи гігантського химерного слона.

Сьогодні туристи можуть помилуватися хіба що потужними стінами обсерваторії-фортеці, хоча все ще можна розгледіти залишки паркетного покриття та теплопровідних труб. У 2011 році було розроблено проект відновлення обсерваторії, а у 2012 виконано перші ремонтні роботи — замуровано вікна першого поверху та покрито близько 200 м кв. даху.

Верховинщина, «Білий карпатський слон» — обсерваторія на г. Піп Іван

«Білий карпатський слон» — обсерваторія на г. Піп Іван

Чудо восьме. Святилище Довбушеві комори

До селища Верховина максимально наближений гірський масив Синиці. Довкола нього також розміщені такі населені пункти як Криворівня, Верхній Ясенів та Красноїлля. Найвища вершина цього масиву знаходиться на висоті 1186 м над рівнем моря і має округлу верхівку із невеликими кам'яними скелями, за що названа у народі Довбушеві Церкви. На північний захід від Синиці знаходиться трохи згладжена гора Довбушанка, висотою 1100 метрів над рівнем моря. На дні Довбушанської ущелини знаходиться печера Довбушеві Комори, яка колись виконувала роль язичницького скельно-печерного святилища, а в часи опришків була зимовим пристанищем для Довбуша.

У 1958-59 рр. Київська кіностудія ім. Олександра Довженка проводила на території Верховинщини зйомки фільму «Олекса Довбуш». Один із найважливіших епізодів переходу-випробування через вузьку дерев'яну кладку, перекинуту через провалля між скелями, знімався саме в Довбушевих Коморах.

Зазначимо, що г. Довбушанка із Довбушевими Коморами найдоступніша і найбезпечніша для туристів літом, адже зимою ущелина і скелі покриваються снігом та льодом і є дуже небезпечними для будь-яких туристичних походів.

Не забуваймо також, що крім наявності цікавих і колоритних локацій, Верховина приваблює туристів і в якості гірськолижного курорту, тут на схилах г. Пушкар і г. Запидки працюють два підйомники. Перший із них — на території ЛОК «Верховина», має довжину 380 м. Неширокий схил і бугельний підйомник — це чудова нагода потренуватися для лижників-новачків. Другий схил — довжиною 700 м, має три траси і підходить для більш досвідчених лижників.

Крім того, у Верховині повноцінно функціонують табір і школа рафтингу. Це дозволяє усім бажаючим ходити на байдарках, рафтах і каяках.

Як бачимо, чудеса Верховинщини — чудова нагода популяризувати активний відпочинок у Карпатах і робити здоровий спосіб життя модним.

Розташування

Координати GPS: 48.15432320, 24.81969450

смт Верховина, Івано-Франківська область
Пошук місць поблизу за радіусом:
20км 10км 5км 2км 1км

Поділитися в соціальних мережах

Завантажити фото в альбом

Коментарі

Увійти
Автор
Відповісти:
Надіслати
486
18