Золочівський замок

Скромною постаттю є Золочівський замок посеред своїх більш відомих «братів» — Замку Паланок, Хотинською фортецею та Кам'янцем-Подільським. Проте, це не заперечує того факту, що замок — легендарна та унікальна архітектурна пам'ятка XVII століття. Замковий комплекс — вдале поєднання оборонного зодчества з тим, яке призначене для проживання. Разом з Підгорецьким, Свіржським, Старосільським замками, Золочівський замок створює туристичний комплекс «Золота підкова Львівщини». На просторах інтернету важко знайти бодай кілька фото, які б давали вичерпне уявлення про архітектоніку Золочівського замку, що дає привід вважати замок не вельми фотогенічним. Пояснюється це тим, що замок оточений неприступним валом, який з часом поріс буйною рослинністю. Висота цього хитромудрого оборонного укріплення — 11 метрів, а загальна протяжність — понад сто метрів. Цікаво, що турецькі загарбники провели багато безрезультатних штурмів фортеці, і лише в 1672 році фортеця попала до їхніх рук.

Історія Золочівського замку

Своєю появою замок завдячує вигідному розташуванню — ця місцевість була колись перетином різноманітних торгових шляхів. З метою захисту від грабіжників, спочатку було побудовано оборонну споруду з дерева. Літописи свідчать, що в 1180 році ця місцевість найменувалась Радече. Згодом татаро-мнгольські завойовники вщент зруйнували це дерев'яне укріплення. Проте вигідне місце розташування зумовило відбудову укріплення. І ось вже в 1441 році поселення надійшло в подарунок Яну Сенінському за особливу вислугу перед батьківщиною. Важливим роком в історії замку є 1523 рік, коли Золочев отримав щасливого квитка — Магдебурзьке право. За період владарювання замком Андрія Гурка, замок значно розвивається в торгівельному плані.

Цитадель у володінні роду Собеських

Найбільшого розквіту місто набуло з появою нових власників — родини магнатів Собеських. Представнику цього польського роду Мареку вдалось придбати поселення в спадкоємців Гурка в 1598 році. В період панування Собеських в цих місцях з'явились церкви різних конфесій. Серед них — Вознесенська та Миколаївська церкви, Вірменський та парафіяльний костели. Окрім храмів була зведена головна окраса краю — Золочівський замок. Якуб Собеський значно підвищив авторитет укріплення й надав йому статус такої, яка спосібна стати кісткою поперек горла неприятеля. Цікаво, що замок здався без бою ополченню під проводом Богдана Хмельницького, після придушення якого поселення перетворилось в руїну. Вирішальну роль в цьому зіграло місцеве населення, яке підтримало визвольні дії Хмельницького. Світлі роки для споруди наступили з приходом до влади в Польщі Яна Третього Собеського. Правитель відразу ж звернув увагу на свої східні кордони. Коханій дружині Яна — Марисеньці, теж впала в око золочівська твердиня. Історики стверджують, про колосальний вплив цієї жінки на Яна Третього Собеського. Кращі представники польської аристократії недолюблювали цю француженку й брали на сміх короля, стверджуючи за очі, що його дружина, а не він керує країною.

Саме з тих часів споруда починає виконувати нову для себе роль — королівської резиденції. Короліська родина проживала в замку нечасто. Інноваційною для тодішнього європейського зодчества була система каналізації: до унітазу були підведені труби, через котрі вода з даху потрапляла до ями з нечистотами, таким чином забезпечувався змив. Під час панування цієї поважної родини на території фортифікації з'явилась ще одна окраса — Китайський замок. Зведений цей мініатюрний палац спеціально для дружини короля. Сама ідея виникла теж у неї під впливом європейської тогочасної моди на культуру Сходу. Цікаво, що місцеві зодчі, ні разу не побувавши в Китаї, зуміли передати східний дух по-своєму. Сучасні дослідники вважають, що замок насправді не має ніяких рис Східної архітектури, тобто його слід вважати самостійною та специфічною імпровізацією тогочасних митців. Сьогодні в ньому діє музей східної культури, де відвідувачі мають змогу ознайомитись з рідкісними експонатами.

Початок занепаду

Незважаючи на могутність оборонної споруди, в 1672 році вона вимушена була піддатись шестиденній турецькій облозі, втім, через три роки після цієї сумнозвісної події, фортеця все ж таки вистояла перед обличчям турецького неприятеля. Посприяв цьому військовий гарнізон, що розміщений у стінах. У 1732 році Золочівський замок став власністю роду Радзивіллів, а на початку XIX століття став власністю Комарницьких. Ця родина вирішила не обтяжувати своє існування цитаделлю, та у 1840 році продала її австрійському урядові. Фортеця поступово почала втрачати свою колишню велич та могутність, відчувалась відсутність господаря, який би піклувався про її добробут. Австрійські піддані розмістили у стінах фортеці свої казарми, пізніше — госпіталь, а в 1872 році — місце позбавлення волі.

Період забуття

На початку XIX століття представник роду Комарницьких — Лукаш зробив спробу повернення колишньої краси замку, та в тім ця спроба не увінчалась успіхом. Олександр Комарницький був знаним флористом — кохався в квітах, про що свідчить велика колекція квітів, зібрана в замку в ті часи. Цей пан заповів, аби його поховали на природі — в лісі. До речі, його гріб й сьогодні знаходиться в лісі малого Тростянця. Лукаш Комарницький надає замковий комплекс у повне розпорядження австрійському урядові, який помістив сюди солдатські полки. Наступним вироком для замку, незважаючи на поспішну сяку таку реконструкцію, стало розпорядження уряду зробити тут державну в'язницю. Замку, котрий в своїх стінах звик приймати високих аристократичних гостей, довелось понад вісімдесят років виконувати ганебну роль місця позбавлення волі. Суддями виступали: австрійський уряд, згодом айстро-угорський, відтак польський, потім радянським, згодом німецький, і накінець знову радянський, які особливо не турбувались про архітектурну пам'ятку.

Замок у відомстві Львівської галереї мистецтв

Рятівником замку від ганебних повинностей став директор Львівської картинної галереї — Борис Возницький. Саме його стараннями тут почались відновлювані роботи. Китайський замок став першим об'єктом, що попав під реконструкцію. Після здобуття Україною незалежності на території замку встановили пам'ятник всім невинно загиблим та закатованим жертвам НКВС в період з 1938 до 1941 року. Відновлювані роботи проводяться й до нині, найбільш показовим та вдалим видалось відновлення равеліну в 2007 році. До уваги любителів пригод представлені експозиції «Інтер'єри XVII століття» та «Золочівська Історія». На території замку час від часу відбуваються запеклі лицарські поєдинки, влаштовуються чайні церемонії.

Як добратися до Золочівського замку

Замок знаходиться на відстані 66 кілометрів від міста Львів. Власникам особистого транспорту легше всього дістатись автотрасою Е50 (М12), яка сполучає такі міста: Львів — Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кіровоград; вона пролягає через південну границю Золочіва та села Підгірне. Саме цей шлях веде до вздовж стін замку. Якщо плануєте добиратись громадським транспортом, то це найпростіше зробити таким чином: сісти у Львові чи Тернополі на транспорт, який прямує до Золочіва, а потім, в самому місті, пройтись 5–10 хвилин головною вулицею поселення в південно-східному напрямку.