смт Богородчани

Із сторінок історії смт Богородчани

Про Богородчани вперше було згадано в 1441 р., так звана перша письмова згадка. Згідно їй в давнину Богородчани належали Яну із Бучача. Основною господарською діяльністю тодішнього населення було ремесло та рільництво. Найбільшим попитом користувались такі ремесла як ткацтво та кравецтво. Навіть й сьогодні твердженням цього є назви вулиць: Різнича, Ткацька. Після середини XV ст. Богородчани ввійшли у володіння Потоцьких.

В 1691 р. у Богородчанах було зведено костел, згідно наказу графині К. Потоцької. Костел мав велике значення в окатоличенні жителів. А довкола нього осіли дрібна шляхта та ремісники із Польщі.

Як і по всьому Прикарпатті, в Богородчанах, перша половина XVIII ст., не обійшлась без діяльності руху опришків. До складу опришків входили також і жителі Богородчан. Так 1744 рік датується в історії як рік, коли на чолі із Олексою Довбушем опришки сміливо напали на фортецю та захопили чимало зброї. Також під час нападу опришків було знищено договори щодо оренд та реєстри податків. Саме історія про Олексу Довбуша добре нині всім відома, а природний заповідник «Скелі Довбуша» (с. Бубнище, Болехівська міська рада) користується надзвичайно великим попитом у туристів.

Після Першого поділу Польщі Богородчани попали під крило Австрійської імперії. При пануванні астрійських баронів провадилась політика онімечення українських жителів. Спіткнулись із переслідуваннями як українська культура та звичаї, так і митці які нею займались. Австрійська політика спеціально гальмувала економіку. У другій половині XVIII ст. Богородчани залишались невеликим містечком (1786 рік — 314 будинків та близько 1100 жителів). Австрійцями 1770 р. було впроваджено свою народну школу, а вже згодом у 1789 році — німецьку школу.

Середина XIX ст. характеризується розвитком суспільно-політичного життя посеред населення. Так в 1848 році була заснована Руська Рада, склад якої налічував 29 осіб. В цьому ж році була проведена реформа, після котрої в Богородчанах відкриваються перші підприємства. А вже через декілька десятків років Богородчани мали маленьку броварню, деревообробну майстерню, ґуральню, що вже тоді дало змогу працевлаштувати близько 100 працівників.

Богородчани в 1914 — 1918 роки

Важкими видалися для Богородчан часи Першої Світової війни. Територія прийняла запеклі бої між російськими та австро-угорськими військами. За цей період Богородчаним втратили близько 50 мешканців, велика кількість будинків була спалена. Зруйнувала війна також і промислові об'єкти. Поширилась епідемія холери й тифу. Господарська діяльність у селищі занепала.
На початку весни 1918 р. в Богородчанах відбулось «свято державності і миру», так зване віче спрямоване на підтримку політики УНР (Українська Народна Республіка). Святкове віче налічувало близько 10 000 осіб.

Початок листопада 1918 року датується роком становлення Української держаки (ЗУНР). Місто очолює Богородчанський повіт ЗУНР.

Богородчани за часів Других «совітів»

Під час Другої Світової війни Богородчани, як і інші регіони Прикарпаття, були окуповані німцями. Окупація Богородчан датується 27 червня 1941 р. Важкі тоді були часи, гітлерівці вбили понад 800 жителів селища, а також відправили в заслання до Німеччини 80 людей. Звільнення Богородчан відбулось 28 липня 1944 р. частинами 161-ої стрілецької дивізії.

Богородчани почали потрохи відновлюватись. Так літом 1947 р. створено колгосп ім. І. Франка. В 1957 р. тут організовано районний харчкомбінат, починається реалізація хлібобулочних та ковбасних виробів, а також алкогольних напоїв. У 1962 році стартував райпобуткомбінат, а згодом в 1968 р. — відбулось відкриття швейно-галантерейної фабрики. Запуск цегельного заводу відбувся в січні 1970 р.