Космач — дивовижне село на Косівщині

Історія села Космач

Найперша писемна згадка про с. Космач датована 1412 р. Місцеві жителі дотримуються думки, що назва селя пов'язана із виглядом першого тутешнього поселенця, у якого волосся було косматим. Якщо вірити народній легенді, то першим мешканцем тут був чоловік з прізвищем Космачук.

Наприкінці ХІІІ століття у гори приїхав чоловік із дружиною та сином. Ця родина утікала зі Снятина через те, що чоловік дуже посварився із паном і заслуговував жорстокої кари. Для того, щоб її уникути, сім'я вирішила переховуватися у Карпатах, вибравши місцевість, де три річки збігалися в одну. Отака історія появи серед цих гір перших поселенців: Івана, Анни та їхнього синочка Іванка. Саме про цього першого жителя і йде мова, коли говорять про Івана Косматого. Невідомо, чи це було його прізвище, чи прізвисько, пов'язане із його довгим кучерявим волоссям. Цього літописцеві не вдалося з'ясувати, але достеменно відомо, що син цього першого поселенця називався Іван Космачук. Тому побутує думка про те, що звідси і бере початок назва села Космач.

Наступний тутешній поселенець був утікачем з Молдавії, також за якийсь недобрий вчинок. Під час своїх скитань горами він дійшов до оселі Івана Косматого. Цей молдованин називав себе Діорді, свою дружину Єленою, а дочку Анною.

Уперше він поселився із сім'єю на горі, названій «Сиглін», проте незабаром йому довелося покинути своє помешкання, адже тут не було поблизу річки. Діорді і його родина поселилися на мальовничому пагорбі біля ріки, який був названий «Мончіль».

Інша легенда розповідає, що вперше на території теперішнього Космача поселилися італійські купці, які мандрували у Київську Русь через гори Карпати. Серед смерекових лісів і поміж високими горами італійці побудували для себе хатину, у якій можна було б зупинятися на нічліг у далекій дорозі. Одного року двоє сміливих закоханих — Нікос і Джульєтта погодилися залишитися перезимувати у Карпатах. Коли через рік літом купці дорогою до Києва завітали у гості до своїх знайомих, то були здивовані, що тим вдалося не тільки вижити у настільки суворих кліматичних і природних умовах, а й стати батьками двох чарівних двійнят — Акри і Ґреґота (на їхню честь були названі гірські вершини).

Через деякий час до молодого подружжя приєдналися ще кілька сімей відважних горян і так у горах з'явилося нове поселення, яке дістало назву Завоєли (тобто місцевість, яку люди завоювали у природи для села).

Історичні відомості

Космач по праву вважається одним з найбагатших та найвідоміших сіл Гуцульщини. Населення села складає понад сім тис. чоловік. Уперше с. Космач згадане в літописах в 1412 році.

З деяких переказів відомо, що с. Космач засноване раніше. Одного разу, коли за наказом радянської влади з села потрібно було прибрати усі каплички, а ніхто із селян не погоджувався на це. Тому влада користувалася послугами найманих робітників, які працювали ночами. Одного ранку на місці центральної каплички, куди прийшли люди, було знайдено глечик із засмоленою горловиною.

У цьому глечику знаходився пергамент, у якому була описана історія села у період від 1236 до 1249 року. Один з таких записів розповідає про напад на село татар. Гуцули в цей час утекли від нападників у гори і, перекривши вихід з долини, пустили на село воду. Місцевість почало затоплювати, а коли вороги намагалися вибратися, гуцули просто закидали їх камінням. Ніхто з татар не зумів врятуватися. На жаль, голова села звелів спалити цей безцінний пергамент, оскільки вважав його таким, що причетний до релігії.

Музеї Космача

У Космачі знаходиться хата-музей із приватною колекцією Любові Варцаб'юк. Ця експозиція розміщується у трьох залах. У першій кімнаті зібрані експонати, які розповідають про історію с. Космач від давнини і до сьогодні. Тут знаходяться матеріали, які стосуються історії будови церков і товариств, які тут сформувалися та діяли, фотодокументи, які належали О. Новаківському.

Ще одна експозиція присв'ячується життю і діяльності патріарха Володимира (у миру — Василя Романюка), який служив у церкві Петра і Павла в 1968 -1972 рр. Також ця експозиція розповість про історію церков Космача і церкви у с. Акришора. Тут же знаходяться деякі ікони та церковні речі. Також тут знаходиться присвячений В'ячеславу Чорноволові куток, є і документи, які засвідчують приїзд шістдесятників у Космач.

Третій зал являє собою експозицію ткацтва і космацького одягу. Тут же зібрані колекція предметів побуту та колекція писанок.

Музей Довбуша

У Космачі відкрили музей Олекси Довбуша, унікальний, який базується на приватній колекції фотографа і збирача старовини М. Дідишина. Для усіх туристів особливо цікавим буде той факт, що музей діє у тій самій хаті, в якій був смертельно поранений цей опришківський отаман.

Зауважимо, що задум Довбуша, який зумів організувати з космацьких гуцулів загін справжніх опришків і, не задумуючись, жертвував чималі суми грошей на будівництво церкви святої Параскевії (навіть сам брав у ньому участь), продовжував реалізовувати інший уродженець с. Космач — Бойчук Федір.

На жаль, саме Космач став місцем загибелі одного з найвідоміших героїв Гуцуьщини — Олекси Довбуша. Історія його життя не менш цікава, ніж історія смерті. Народжений Олекса у с. Печеніжин. До семірчного віку він не міг ходити, проте сили повернулися до нього, коли він урятував телятко. Ще підлітком молодий Довбуш пішов навчатися ремесла до одного з космацьких ковалів. Тут він не тільки вчився, але й пас худобу.

Згодом тут же він зустрів і кохання усього свого життя — Марічку, доньку бідної удови. Двоє закоханих уже навіть спланували весілля, проте їм не доля бути разом: у той час до села приїхав молодий панич, який підбирав собі робітників. Йому дуже сподобалася Марічка, тому він звелів своїм слугам її схопити. Дівчина втекла, Олекса, який був неподалік, підбіг до молодого панича і вдарив його сильно по голові. Від сильної травми молодик помер на місці, а Олекса, щоб уникнути кари, змушений був переховуватися. Через певний час він вирішив примкнути до карпатських опришків, а згодом навіть став їхнім ватажком.

Місцеве панство дуже не любило і боялося Олексу, бо він володів надзвичайною силою і вродженим тактичним талантом. Оскільки опришківські набіги ставали дедалі жорстокішими, місцеві пани вирішили убити Довбуша по-зрадницькому. Дізнавшись, що Олекса досі любить свою Марічку і, не зважаючи на те, що вона уже заміжня жінка, іноді навідує її. З цієї причини Космач і став місцем загибелі видатного опришка — чоловік Марії смертельно поранив Довбуша, отримавши за цю зраду величезну суму грошей від панів.

З утратою такого хорошого ватажка, місцевий рух оришків почав потроху занепадати. Проте пам'ять про сміливого Довбуша досі жевріє у серцях гуцулів, живе у легендах, допомагаючи людям і надихаючи їх. Щоправда, досі не відомо, де знаходиться його могила, дехто переповідає, що з Космача Довбуша винесли ще живим.

У пам'ять про народного героя один із жителів Космача вирішив створити приватний музей (до речі, у тій самій хаті, в якій і було поранено опришка). Оскільки музей створено не з бізнес-метою, вхід сюди є безкоштовним, що сьогодні — доволі нечасте явище. У музеї Довбуша представлена приватна колеція його власника і ті експонати, які були подаровані доброзичливими місцевими жителями. Кожен із відвідувачв матиме змогу ознайомитися із тим, який одяг носили у ті часи і якими знаряддями праці користувалися. Також тут знаходиться колекція холодної та вогнепальної зброї з опришківських часів. Чимало туристів, які відпочивають у Карпатах, навідуються до цього музею, не тільки, щоб ознайомитися із багатою колекцією експонатів, а й щоб вшанувати пам'ять народного героя.

Культура Космача

На увесь світ Космач відомий завдяки своїм вишиванкам, писанкам, народній ноші, обрядам і звичаям, знаменитий також майстрами, що виготовляють музичні інструменти. Сьогодні у селі працює понад сто майстрів декоративного і прикладного мистецтва, а також краєзнавчий музей.