Піп Іван Чорногірський та маршрути на нього
Гора Піп Іван Чорногірський (висотою 2 028 м), цікавить туристів не тільки як об'єкт пішохідного туризму. Сьогодні — це відомий об'єкт атракцій та фотосесій, адже саме на вершині цієї гори знаходиться найвисокогірніша споруда Українських Карпат — чимала кам'яна обсерваторія.
Найбільш популярні маршрути до гори Піп Іван ідуть через оз. Марічейка, пролягають полониною Гропа, а далі — по схилах Вухатого Каменя. Саме з Попа Івана бере початок Чорногірський хребет, який зібрав усі українські двотисячники: Говерла (висотою 2061 м), Бребенескул (висотою 2035 м), Ребра (2001 м), Петрос (2020 м), Піп Іван (2028 м), Гутин Томнатик (2016 м).
Дослідники стверджують, що у прадавні часи саме на цю вершину підіймалися з рівнин у день Івана Купала, щоб розпалити на горі велику ватру, або, як її називали, Живий Вогонь.
Зимовий похід, вид на гору Піп Іван Чорногірський
З історії обсерваторії на горі Піп Іван
Перший камінь у фундаменті обсерваторії на г. Піп Іван був закладений польським Міністерством військово-повітряної оборони в 1936 році (потрібно пам'ятати про той факт, що ця територія не належала до складу України аж по 1939 рік).
Під час будівництва споруди з усіх найближчих сіл працівники звозили деревину та камінь (на висоту понад дві тисячі метрів). Дороге обладнання доставлялося фактично з усіх куточків світу. Працювали над спорудженням обсерваторії-велетня переважно гуцули. Не зважаючи на колосальні масштаби проекту, умови праці виявилися жахливими. Близько 800 тонн будматеріалів, які доставлялися потягом до Ворохти (вона знаходиться за 70 кілометрів від підніжжя гори), робітникам доводилося потім везти кіньми, а подекуди й переносити на власних спинах. Це стосувалося і підйому важких вантажів на саму вершину. Варто зауважити, що дорогу, яка вела у високогір'я, теж довелося будувати з нуля.
Маршрути на гору Піп Іван Чорногірський
До обсерваторії на горі був підведений водогін. Також будівля мала навіть власну опалювальну систему — для цієї потреби була обладнана котельня у технічних приміщеннях. Потрібно звернути увагу і на те, що в зимові місяці на вершині гори товщина снігу може сягати кількох метрів. Температура може впасти аж до -40 градусів по Цельсію. Тогочасні інженери зробили цілорічне перебування на горі цілком можливим і безпечним для обслуговуючого персоналу та усіх дослідників.
Якщо по дорозі на вершину гори науковці раптом потрапляли під лавину, то пошуками, в цьому разі, займалися військовослужбовці. Також обсерваторія користувалася власними парниками, де були умови, придатні для вирощування та достигання овочів.
Щоправда, дієвих засобів зв'язку у той час не існувало. Листи на вершину гори і вниз іноді передавалися навченим собакою пана Зембіча.
На схила гори Піп Іван Чорногірський
Товщина обсерваторних стін має понад метр, стіни утеплені — вони перекладалися шарами просмоленого корку, котрий доставляли у Карпати аж із Африки.
Відкрилася лабораторія у липні 1938 р. На той час вона складалася із готелю, приміщень господарського типу, а також астрономічної вежі. Готель був кількарівневим: мав 5 рівнів із західного, та 2 рівні зі східного боку. До башти, де було встановлено дуже дорогий телескоп, вів перехід, розташований на першому поверсі, від нього вгору йшли гвинтові сходи. Башту вкривав литий мідний купол велетенських розмірів, який сягав 10 м у діаметрі. Всього в обсерваторії налічувалося 43 кімнати і 57 вікон. Гігантська споруда була справді достойною однієї з найвищих вершин Карпат.
Автономні системи опалення, електро- і водопостачання на двокілометровій висоті над рівнем моря дозволяють навіть на сьогоднішній день вважати цю обсерваторію супертехнологічним об'єктом. Цікавим фактом є те, що навіть хліб випікали на місці, запаси продуктів поновлювали всього два рази на рік.
Зимові пейзажі із вершини Піп Іван Чорногірський
Реалізація такого складного і затратного проекту у дуже короткий термін відразу викликала у місцевих жителів чимало здогадок та підозр, мовляв, хто витрачав би скільки коштів та праці заради якихось досліджень з метеорології та астрономії. Серед гуцулів найбільшого розголосу здобули кілька версій. Найпоширенішою була така: обсерваторія на горі є просто прикриттям для таємного аеродрому, який знаходиться під будівлею і має висувну посадково-злітну смугу. Крім того, всередині сховані потужні машини з двигунами, які постійно працюють, саме тому сніг на одному з гірських схилів тане швидше, а взимку ще й парує. Як ми уже зрозуміли, все це своєрідні міфи, які рано чи пізно починають ширитися довкола загадкових споруд.
Найголовнішою окрасою високогірної обсерваторії став астрограф з об'єктивом, що сягав у діаметрі 33 см. Привезли сюди цю рідкість аж із Единбургу (з Шотландії). Завдяки цьому астрографу українські вчені змогли досліджувати малі та великі планети, фотографувати змінні зірки, спостерігати за кометами.
КОбсерваторія на горі Піп Іван Чорногірський
Телескоп приводився у рух автоматично, за допомогою регульованих двигунів, обладнаних надзвичайно точним хронометром. Купол цієї башти мав діаметр 6 метрів, а також власні електродвигуни.
Для того, щоб продемонструвати увесь масштаб реалізованого проекту, зазначимо, що на той момент обсерваторія на г. Піп Іван займала друге місце у Європі за своєю значимістю. А у світі була шостою.
Занепад обсерваторії
На жаль, після початку Другої Cвітової війни ця обсерваторія почала неухильно занепадати. У зв'язку з чим персонал дослідників станції терміново евакуювали, а обладнання по змозі розібрали і по частинах вивезли. Про мідний купол, який прикривав башту, достеменно нічого не відомо: кажуть, що він знаходився у місцевих жителів і, можливо, у ньому досі хтось варить полонинський сир.
Після того, як Чорногора увійшла до складу СРСР (1939 р.), дослідження погодних явищ намагалися і надалі продовжувати вивчати, проте уже через два роки науково-дослідна діяльність на вершині гори припинилася. Спершу (в 1941 р.) тут організували спостережний пункт для угорських військових. А уже 1944 р. кам'яна споруда була повністю покинута.
Красиві пейзажі із гори Піп Іван Чорногірський
Зауважимо, що стіни обсерваторії виявилися настільки міцними, що змогли протриматися понад 70 років без будь-якого ремонту чи догляду. На жаль, сьогодні обсерваторія уже не має майже ніяких внутрішніх перекриттів (дещо було зруйноване людьми, дещо знищилосяз часом). Тільки у 2012 р. було вирішено почати консервацію обсерваторних приміщень.
Під кінець 2014 р. в одній із частин приміщення замінили дах і встановили металопластикові склопакети і надійні двері. Також настелили підлогу і облаштували систему обігріву з комином.
Планується розширення планів реставраційних робіт, зокрема відбудову кам'яної огорожі, котра колись оточувала гірську обсерваторію. Також є проект встановлення тут сонячних батарей, які в майбутньому електрифікуватимуть будівлю.
Для підведення підсумків можна сказати, що обсерваторія на г. Піп Іван була і залишається незмінним фаворитом для значної кількості туристів, як українських, так і закордонних. Саме тому цю пам'ятку варто відновити, не тільки з огляду користі для науки, але і як потужний чинник популяризації туризму в Карпатах. Сьогодні розглядють варіанти розташування тут міні-готелю або притулку з їдальнею, які неодмінно привабили б сюди не однин десяток відвідувачів. Адже хто відмовиться провести вихідні дні або навіть тиждень у старому і цікавому кам'яному замку з високогір'Ї Чорногори?
Білий Слон, гора Піп Іван Чорногірський
Легенди, що спричинили плутанину з назвами гір
Цю гору стали називати Піп Іваном орієнтовно із середини ХХ ст. Оскільки гора тривалий час вважалася сакральним місцем для місцевих жителів, її назву пов'язали з історією про священика, який колись тут жив і допомагав людям знаходити шлях на вершину гори для молитов на Івана Купала. Проте насправді ця назва походить не від імені людини, а пов'язана зі стихією, тому правильніше казати Попіван (із наголосом на другий склад), адже вітер на вершині «попіває», тобто дуже часто дує.
Також гору Піп Іван часто називають Чорною горою, тому недосвідчені туристи часто плутають її з Чорногорою (це гірський масив, до складу якого входить ця вершина). Чому ж називають гору Чорною? Одна з давніх легенд оповідає, що колись найвідоміший ватажок гірських опришків Довбуш убив тут чорта, «чорну біду». Через що найближчі скелі дуже почорніли.
Сходження на вершину Піп Іван Чорногірський
Крім того, гору Піп Іван ще називають «Білим Слоном». Ця назва пов'язана уже не з легендами, а зі спорудженням обсерваторії. «Слоном» цей науково-дослідний об'єкт називають скептично, адже він потребував великих інвестицій, був грандіозним за рівнем задуму проектом, який вдалося втілити у життя, проте перспектива використання виявилася невдалою. Звідси і назва «Білий слон» — великі гроші, витрачені на сумнівну радість.
Вигадливі туристи приписують «Білому Слонові» схожість за формою з африканським прототипом у зимовий час. Коли обсерваторію вкривають величезні снігові замети і шари снігу щільно втрамбовуються до стін поривистими вітрами, здалеку обсерваторія і справді нагадує сумного самотнього велета-слона.
Популярні маршрути на гору Піп Іван Чорногірський
На гору Піп Іван туристи можуть підійматись різними шляхами. Виділяють щонайменше три маршрути для туристів. Перший — із с. Дземброня, через гору Вухатий Rамінь або гору Смотрич. Другий — з КПП Шибене (через озеро Марічейка), третій — з полонини Гропа (він прохідний із Мармарос на Чорногору). Завершити проходження Чорногірським хребтом варто саме горою Піп Іван, обравши для спуску один з уже перелічених гірських маршрутів.
Піп Іван Чорногірський, зимова панорама
Нагадування туристам
Усім, хто планує підкорити Піп Іван потрібно пам'ятати — на вершині гори немає води, тому необхідно робити запас ще внизу. Якщо все ж таки виникла нестача води, є варіант розтоплювати сніг.
Також туристам обов'язково потрібно мати з собою в першу чергу документи, що зможуть посвідчити особу мандрівника. Це зумовлено тим, що Чорногора розташована не на самому кордоні України, проте проходить дуже близько біля нього. Звичайно, можливість зустріти на Піп Івані або хребті прикордонника дуже мала, але вірогідна. Крім того, якщо туристи вибрали для сходження маршрут, який пролягає через Шибене та оз. Марічейку, свої документи доведеться показувати у Шибеному на КПП.
Також варто пам'ятати, що у поході на Піп Іван потрібно мати з собою одяг на будь-яку погоду, адже навіть у спекотний для території всієї України літній час і у погожі безхмарні дні, на горі може бути не тільки спека, але й потужний вітер і сніг, типовими явища для високогір'я цього періоду. Побувати на г. Піп Іван у стабільну теплу погоду — велика рідкість і вдача для мандрівників. Також варто бути морально готовими до кількаразової погодної зміни за один день: ранок може початися хмарами, удень потрібно буде пильнувати себе, щоб не отримати сонячних опіків і теплового удару, а увечері необачні мандрівники можуть потрапити під сильний дощ.
- Координати GPS гори Піп Іван Чорногірський: 48.046944, 24.62722199999996.
Коментарі