Маршрут на Петрос Чорногірський через Какаразу

• смт Ясіня — г. Какараза — г. Петрос — г. Шешул — с. Кваси;
• Загальна протяжність — 26 км. Висота виходу — 640 м. Найвища точка — 2020 м. Тривалість маршруту — 2 дні. Складність — висока.

Цей маршрут один із нелегких, але це не повинно Вас лякати. Хоча він і займає два дні, зате вони пройдуть швидко, а вражень вистачить на довгий час.

Для початку потрібно добратися звичайною залізницею до присілку селища Ясіня — Свидовця. Вийшовши на зупинці, повертаємо вздовж колії назад на 300 метрів і там ми повинні побачити польову дорогу. Вона виведе вверх на полонину Шиса. Це місце вражає своїми барвами, просторами, запахами. Легко ступається по м'якій траві, десь дзвенить в гущавині трав комашня, недалеко в прадавньому сосновому лісі чутно пташиний галас. Від чистого, наповненого ароматом гірських трав повітря паморочиться в голові. Немов білі пухнасті хмаринки спустилися на траву — то випасаються овечки. Десь чутно чийсь чужий голос — то пастухи перегукуються між собою, жартують, пильно стережуть свою худобу… Така вона полонина Шиса. Важливо відзначити те, що тут знаходяться побудовані з деревини колиби — чудове місце для відпочинку туристів, а також і пастухів. Ці чоловіки не тільки добре знають свою справу, а й можуть розказати безліч легенд та оповідок про ці місця.

Попрямувавши на південний схід, знову ж таки знаходимо дорогу, засипану камінням, принесеним селевим потоком. Вона стрімко веде вверх. У сідловині між Какаразою (1558 м) і Петросом переходить на південний схил. Там можна буде знайти вузеньку стежку, що вестиме гребенем хребта до вершини Петрос. Безпосередньо на вершину піднімаємося там, де буде зручно. Петрос Чорногірський — одна із найвищих вершин українських Карпат (2020 м). Назва гори з румунської перекладається як «камінь».

Можна собі тільки уявити, а краще самому побачити, який неймовірний краєвид відкривається з вершини. Південно-західний та західний схили особливо небезпечні через кам'янні розсипи та круті схили. Північно-східний та східний схил — з численними скельними виступами.

З Петросу можна побачити весь Чорногірський хребет — від Попа Івана до Говерли. Також тут можна побачити, як розмістилися одна за одною полонини — широкі та яскраві. Як рухаються по них малесенькі цяточки — кучеряві овечки.

З вершини спускаємося у південно-західному напрямку у сторону гори Шешул (1726 м). Тут, якщо потрапити в сезон, то можна посмакувати екологічно чистими чорницями. Чорничники вкривають як підніжжя, так і вершину гори. А далі подолати гору Копицю (мабуть, дуже схожа на копицю, купу скошеної трави), і спуститись у Кваси через полонину Веснарку. Тут також можна перепочити, поспілкуватися з пастухами, навіть навчитися робити справжній овечий сир. А потім, як сувенір, привезти рідним на пробу.

Якщо не бажаєте підніматися на вершини, тоді потрібно з перевалу у західному напрямку без стежки спускатися вниз, поки не зустрінеться польова дорога. Обійшовши Шешул та Копицю, можна потрапити на полонину Шенчіль. Це місце, де знаходиться біологічний стаціонар Львівського національного університету ім. І. Франка. Стаціонар виконує функцію бази навчально-польових практик. Тут також в сезон випасається худоба. Не повертаючи нікуди, доходимо до розвалин величезної споруди у Квасах.

Так, рюкзаки стали ще важчі. Бо тепер там не тільки все необхідне для походу, а й ціла купа вражень! Втому як рукою зніме, тільки-но Ви потрапите в цивілізацію, Вам якнайскоріше захочеться поділитися з усім світом своїм досягненням. А на наступний раз довго з вибором напрямку відпочинку думати не прийдеться — це точно будуть наші рідні Карпати!